Володимир Олійник у новому творі «І відкривати завтра день» присвятив рядки пам'яті воїнів, які повернулися з війни, та тих, хто залишився на фронті. Поезія, опублікована у березні 2026 року, глибоко розкриває тему втрати, надії та вічної пам'яті про загиблих захисників. Автор змальовує образи матерів, дітей та ветеранів, які стали останніми могіканами нації, тримаючи її на своїх похилих спинах.

Твір містить гостру соціальну сатиру на корупцію та зраду, де автор засуджує тих, хто наживається на війні та обкрадає переселенців. Олійник закликає до справедливості, пропонуючи конфіскувати майно злочинців на користь ЗСУ та постраждалих родин. Це гнівне звернення до суспільства, яке вимагає покарання для «хабів» та «кланів», що гребуть по країні.

У центрі уваги твору — образи жінок, які чекають на своїх коханих, та дітей, які втрачають батьків. Автор описує вересневий спогад, дзвоник школи та незгасну віру в майбутнє, яка залишається як спадщина для нових поколінь. Це скорботна, але водночас надихаюча лірика про любов до рідної землі та її людей.

Пам'яті Кузьми Матвіюка та інших патріотів-ветеранів присвячено окремі строфи, де прославляється їхня відвага та вірність ідеалам. Олійник нагадує, що після цих героїв може настати потоп, якщо суспільство не знайде нових захисників. Твір закінчується молитвою за живих та померлих, заклик до єднання та віри в Перемогу України.