Para bellum. Виступ на панелі «Чого чекати наступних 10 років» на молодіжному форумі Youth Vision 2026.

Para bellum Я почну з чесної відповіді: я не знаю, чого чекати протягом наступних десяти років. І ніхто не знає. Бо наше майбутнє сьогодні визначає війна.

А війна — це найменш передбачуваний фактор у політиці й історії. Тому кожен, хто впевнено розповідає, коли і як вона закінчиться —або невіглас, або брехун, або провокатор, який працює на нашу поразку. Ми це вже бачили.

«Ще 2–3 тижні» — ці слова звучали не раз. І кожного разу реальність їх спростовувала. Але якщо ми не можемо передбачити майбутнє – це не означає, що ми не можемо до нього підготуватися.

Я не знаю, як саме виглядатимуть наступні 10 років. Але я точно знаю, до чого нам треба готуватися. До війни.

Не тому, що ми хочемо війни. А тому, що ми хочемо миру. Si vis pacem, para bellum.

Хочеш миру – готуйся до війни. Наша проблема в тому, що ми системно не були готові. Ми не були готові 100 років тому – під час революції 1917–1921 років.

Ми не були готові під час Другої світової війни – хоча частина українців зробила висновки і створила УПА. Ми не були готові після Революції гідності. Ми не були готові у 2019 році – коли повірили, що війну можна просто припинити.

Ми не були готові у 2022-му – коли повномасштабне вторгнення стало для багатьох несподіванкою. І саме тому: ми зазнали поразки у 1921 році, ми не змогли перемогти у 1940-х, ми втратили території у 2014-му і у 2022-му. Це не випадковість.

Це наслідок неготовності. І ще одна річ, яку треба сказати чесно: загроза війни для нас – надовго. Фактично – доти, доки поруч існує Росія в її нинішній формі.

Бо війна – це не лише фронт. Це інформаційна війна. Економічна.

Енергетична. Культурна. Політична.

І на всіх цих фронтах проти нас воювали ще задовго до 2014 року. Ми просто не завжди це розуміли. Тому відповідь на запитання «чого чекати?

» – проста. Не чекати. Готуватися.

Готуватися до війни на всіх рівнях: – військовому – економічному – інформаційному – культурному – політичному Бо тільки підготовлена країна має шанс виграти. І тоді ми зможемо говорити про перемогу. А перемога – це не просто зупинка ворога, і навіть не лише повернення територій.

Перемога – це ліквідація російської імперії і поява на її місці нормальних, відповідальних, демократичних держав. Це звучить амбітно. Але історія знає такі трансформації.

І вони стають можливими тоді, коли їх готують. І тільки після цього стане можливим справжній мир. Не пауза. Не перемир’я.

Не відкладена війна. А мир. Тому головний урок наступних 10 років простий: ми не маємо права знову бути неготовими. Бо: si vis pacem, para bellum.