23-річний Володимир Чорний обрав шлях захисника України у травні 2022 року, сказавши матері: «Мамо, настав мій час». Його останні моменти на фронті стали трагічною історією про лицаря волі, який загинув 22 квітня 2025 року на Харківському напрямку під час російської атаки з використанням хімічної зброї та фосфору.

Володимир був єдиною дитиною в родині з Миргорода, який з дитинства проявляв глибоку емпатію до людей і тварин. Він виховував поранених звірів, дарував іграшки сусідам і мріяв відкрити мережу кав'ярень, де пахнути свіжою випічкою та кавою. Його характер поєднував «сталеву» витривалість штурмовика з ніжністю до слабких.

До повномасштабного вторгнення хлопець служив у Миргородській авіаційній бригаді, де займався технічним забезпеченням літаків. Його позивний — «Блек». Попри молодий вік, він швидко став авторитетом серед побратимів, передаючи їм енергію віри в перемогу та впевненості у власних силах.

У травні 2022 року Володимир пішов до 3-ї окремої штурмової бригади, пояснивши матері, що там потрібні люди зі сталевою волею. Він свідомо обмежував розмови про деталі боїв, щоб не турбувати рідних, кажучи: «Я захищаю мамине серце, не тільки країну».

Останні шість годин життя воїн провів у небезпеці, намагаючись врятувати самотню собаку на позиції. За кілька днів до загибелі він надіслав матері відео, де обіймав тварину, і сказав: «Мам, я люблю тебе. Все буде Україна». Російська армія завдала удару по позиціях, використовуючи отруйні гази, і Володимир не встиг одягнути протигаз.

Побратими вижили, але залишилися пораненими. Родина воїна збирає підписи під петицією про присвоєння йому звання Героя України та планує встановити криницю в рідному місті як символ пам'яті. Мати також намагається реалізувати останню волю сина — взяти на виховання дітей з дитбудинку.