Рівень довіри до президента Володимира Зеленського в Україні знизився до 58% за результатами опитування, проведеного КМІС у квітні 2026 року. Це свідчить про певне охолодження ставлення громадян до глави держави порівняно з попереднім місяцем, коли показник сягав 62%. Соціологи фіксують не лише зміну відсотків, а й зміщення балансу між тими, хто довіряє, і тими, хто не довіряє.

Згідно з детальним аналізом, частка українців, які не довіряють президенту, зросла з 32% до 36%. Баланс довіри-недовіри скоротився з позначки +30% у березні до +22% у квітні. Важливо зауважити, що серед тих, хто довіряє, лише 25% роблять це «повністю», тоді як 33% обирають формулювання «скоріше довіряю». У групі недовіри ситуація розподілена рівномірно: 18% «зовсім» не довіряють і стільки ж «скоріше не довіряють».

Фото до матеріалу: Нові дані КМІС: рівень довіри до Зеленського у Володимирі та по всій Україні знизився

Окремий блок дослідження стосується майбутнього політичної кар'єри Володимира Зеленського після завершення війни. Вперше це питання було поставлено восени 2025 року, і тепер його результати показали певну динаміку. 28% респондентів хочуть бачити президента на цій посаді й після війни, що є невеликим зростанням порівняно з 25% на початку жовтня минулого року.

Щодо інших сценаріїв, 16% українців вважають, що Зеленський може залишитися в політиці, але в іншій ролі, наприклад, як голова партії чи народний депутат. Однак 30% опитаних стверджують, що політик має піти з активної політики, зосередившись на благодійності чи просуванні інтересів України за кордоном. Це зниження порівняно з 36% у попередньому вимірюванні.

Найбільш радикальну позицію займають 15% респондентів, які вважають, що Володимир Зеленський має зазнати кримінального переслідування. Цей показник залишився без змін з моменту початку жовтня 2025 року. Опитування проводилося з 20 по 27 квітня 2026 року серед 1005 респондентів по всій Україні, що включає і жителів Володимира.

Ці дані є важливим індикатором настроїв у суспільстві для влади та політичних аналітиків. Зміни у ставленні до глави держави можуть впливати на формування майбутніх політичних стратегій та очікування громадян щодо післявоєнного відновлення країни.