Академік РАН Роберт Нігматулін, людина з самого ядра системної наукової еліти Росії, відкрито заявив про деградацію державного управління та втрату довіри до виборчих процедур. Його виступ на Московському економічному форумі став рідкісним випадком, коли представник істеблішменту без емоцій, але жорстко озвучив проблеми, що зазвичай обговорюються лише в кулуарах. Це не дисидентство, а сигнал внутрішнього технократичного невдоволення, який може мати наслідки для всієї країни.

Економічний фон підсилює тривогу: після високих темпів 2024 року економіка РФ різко сповільнилася, а у першому кварталі 2026 року зафіксовано навіть квартальне скорочення. Дорогі кредити, обмеження виробничих потужностей та санкційний тиск створили середовище, де питання ефективності управління стає практичною проблемою. Регіони, де зростають дефіцити бюджетів і падають податкові надходження, відчувають цю неефективність найгостріше.

Публічна теза про те, що укази президента Путіна роками не виконуються, свідчить про стан вертикалі влади в цілому. Це ознака накопичення соціально-економічного напруження, коли навіть системні люди говорять про бідність та погіршення життя мільйонів. Частина еліт намагається заздалегідь зафіксувати свою позицію за формулою «ми попереджали», готуючись до можливого перерозподілу відповідальності.

У найближчі місяці Кремль може спробувати використати таку критику як контрольований «випуск пари», дозволивши обмежені зауваження щодо економіки, але не торкаючись особистої відповідальності верхівки. Паралельно можливий сценарій точкового кадрового перезавантаження під гаслом підвищення ефективності, що може зробити систему ще жорсткішою в обслуговуванні війни.

Водночас існує ризик появи умовної «партії ефективності», яка просуватиме думку, що проблема не у війні, а в поганому управлінні нею. Це може сформувати запит на більш мобілізовану Росію. Якщо ж критика вийде за межі експертного середовища, можливе посилення контролю та тиск на експертне середовище для дисциплінування еліт.

Для України це не привід розслаблятися, а важливий сигнал про те, що модель війни стає дорожчою, а система управління — менш ефективною. Варто уважно відстежувати реакцію силового блоку, аналогічні виступи інших фігур та кадрові рішення в економічному блоці, оскільки це відкриває можливості для аналітичної роботи, але не гарантує швидкого обвалу ворога.